Уроки літератури
Бінарний урок літератури,
музики, народознавства у 7 класі
Тема. А. МАЛИШКО - ВІДОМИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ПОЕТ. «ПІСНЯ ПРО РУШНИК»
Мета: ознайомити школярів з відомим українським поетом А. Малишком (його життєвим і творчим шляхом); охарактеризувати його пісенну творчість; проаналізувати твір поета «Пісня про рушник»;
розвивати вміння аналізувати поезію, визначати і коментувати основні її мотиви, аргументовано висловлювати власні роздуми;
виховувати почуття любові, пошани до творчості А. Малишка, шанобливе ставлення до рідної матері.
Тип уроку: засвоєння нових знань. Бінарний урок літератури, музики, народознавства.
Обладнання: портрет А. Малишка; бібліотечка його творів, літературних пісень; виставка вишиваних рушників; дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).
Українська пісня – бездонна душа
українського народу, це його слава.
О.Довженко
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. Актуалізація опорних знань
Сьогодні на уроці ми маємо можливість доторкнутися своїм серцем, часточкою своєї душі до чарівного пісенного світу.
- Ви зараз чуєте мелодію пісні знайомої ще з дитячих років. Уважно послухайте і скажіть, що це за пісня ? А, можливо, скажете, хто автор її…
- Вірно. Автор цього музичного твору – Андрій Малишко, талановитий поет, якого називають «солов’їним серцем України» за його невмирущі пісні, які живуть у народі й до сьогодні, якого називають «солов’їним серцем України» за його невмирущі пісні, які живуть у народі й до сьогодні, Андрієм Малишком.
ІІ. Оголошення теми уроку
На уроці ми ознайомимося життєвим і творчим шляхом Андрія Малишка, з його пісенною творчістю; проаналізуємо твір поета «Пісня про рушник»
Урок присвячений пісні, тож спочатку невеличка розминка
• Що називається піснею? (Пісня — словесно-музичний твір або ліро-епічного характеру, мелодійний за своїм інтонаційним малюнком і призначений для співу)
• На які види розподіляються пісні? (Народні, літературні)
• Які групи народних пісень ви знаєте? (Календарно-обрядові, родинно-побутові, соціально-побутові)
• Назвіть відомі вам літературні пісні та їх авторів.
• Назвіть композиторів, які поклали слова поезії на музику? (Платон і Георгій Майборода, О. Білаш, П. Козацький, Л. Ревуцький та інші)
• Ми знаємо , що пісня – це спільна творча робота поета і композитора
Прикладів літературних пісень є багато , та мені хочеться звернути вашу увагу на збірку прилуцької поетеси Ніни Полив’яної «Осінній зорепад», в якій вміщено пісні «Спитала я», «Любить - не любить», «Село» стор.105
• Метод «Прес» розглянемо епіграф уроку
Чому вважають, що пісня — душа українського народу, що в ній — вся історія рідного краю?
ІІІ. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу
Для роботи на уроці ми поділилися на групи біографи, пошуковці, поетики, кожна з груп уже отримали завдання. Слово надаємо біографам. А всі, слухаючи друзів, необхідно записати головні дати, сформулювати по 2 запитання від групи.
Біографи
1. Життєвий і творчий шлях А. Малишка.
Андрій Малишко народився 14 листопада 1912 року в селі Обухів на Київщині. У південно-західній частині селища Обухів, у невеличкій садибі з діда-прадіда мешкають Малишки. Вони ніколи не були кріпаками, а належали до козацького стану. В околиці їх знають як вправних чоботарів. Чоботарським ремеслом прославився дід Микита і три його сини — Микита, Самійло та Гнат. Вони шили чоботи собі, на замовлення і на продаж.
Сім'я Самійла Малишка, в якій народився майбутній поет, була великою: батько з матір'ю, бабуся і одинадцятеро дітей. Клаптик землі, який дістався у спадок Самійлові Микитовичу, та незначні доходи сільського шевця не завжди могли прогодувати сім'ю. Тому інколи доводилось йому йти на заробітки в каховські степи, у далеку Таврію. А був Самійло Малишко кремезний, суворий, мовчазний, з пишними козацькими вусами, чим нагадував Андрієві козака Мамая.(ЗВЕРНІТЬ УВАГУ НА ПОРТРЕТ БАТЬКА)
Із особливою ніжністю згадував письменник свою матір, Ївгу Остапівну, по-вуличному Базилиху: «Як живу, бачу я свою матір Ївгу Базилиху — сині, задумливі і повні живого народного розуму очі. Вечорами, сидячи біля куделі, вона співала тихенько і протяжно, і ці пісні врізались мені в пам'ять на все життя» Мати поета була родом з бідної селянської сім'ї, де шматок хліба заробляли і дорослі, й діти. У ніяких школах вона не вчилась, зате природа наділила її гострим розумом, чудовою пам'яттю і добротою. Любила Ївга Остапівна і гарно вдягнутися: мала декілька вишитих сорочок, намисто і навіть срібний хрестик, який цінувала як найбільший скарб. Пізніше часто бувала в письменницькому товаристві, серед друзів сина, але своїм розумом не поступалася ні перед ким. Мати для Михайлика була ідеалом людини. Вона була й джерелом його творчого натхнення. ( ПОРТРЕТ МАТЕРІ)
Із спогадів друзів дитинства, родичів постає хлопчик невисокого росту, міцної будови, з темно-русим волоссям, з правильним овалом обличчя, високим чолом і «монгольськими очима». Читати навчився рано від старших братів Василя і Петра (Андрій був третім сином у сім'ї). Коли виповнилося йому вісім років, разом з іншими однолітками пішов у перший клас. З домашнього полотна мама зшила синові торбинку, в якій носив книжки. А в другому класі на цій торбинці друкованими літерами написав своє ім'я і прізвище. По імені й прізвищу звали його лише вчителі, а для всіх інших він був Дуся, Дусик Базелик. На уроках любив пустувати, але коли вчитель щось раптом запитував, то відповідав правильно. Траплялося й таке, що інколи не знав відповіді на запитання. Для хлопця це був великий сором. Він страшенно переживав, навіть відмовлявся від обіду і тримався відлюдкувато аж до наступного дня. У кінці навчального року діти здавали свої книжки. Андрійкові підручники, як згадує сестра Галя, завжди були чистенькі й охайні, і кожен учень хотів їх потім одержати.
Дитинство поета нічим не відрізнялося від життя інших сільських хлопчиків. Зимою до школи, а влітку — торбинка з цибулинкою, окраєць хліба, попереду корова з телям — і на пасовище.
Любов до книги передав Андрієві дядько Микита, якого прозивали «чорнокнижником» і який довгенько засиджувався над Шевченковим «Кобзарем». Тільки-но Малишко навчився писати, як відразу почав піддавати «обробці» мамині пісні. Дуже йому не хотілося, щоб у них був сумний кінець. «Чорний ворон опівночі виклював козацькі очі»,— закінчила співати ненька. Хлопчик переробив пісню на свій лад: «Чорний ворон опівночі не клює козацькі очі». Навіть батько здивувався: «Ти послухай, стара, що він ото вигадує. Ну й чудна, їй-богу, дитина!» Так починалося Малишкове віршування.
Кажуть літературознавці, що його поезія пісенна. Малишко був обдарованою людиною : мав музикальні здібності. Від старшого брата Василя ще зовсім малим Андрій навчився грати на гармонії. Василь брав його з собою навіть на весільні гуляння. А коли підріс, то підміняв у весільних музик бубнаря, іноді довіряли йому на якусь годину замінити й основного гармоніста. Отут-то і вбирала Малишкова пам'ять народний пісенний розмай. А коли Андрій з Василем починали співати, то не можна було не заслухатись... бо Андрій Малишко чудово співав тенором, мав композиторські здібності , згодом створив мелодії до своїх пісень «Як на дальнім небосхилі..», «Голубе, мій голубе..»
Андрій Малишко видав понад сорок книг. Любив поливати сад, від порога й до воріт насіяв чорнобривців, любив життя... Він і зараз живе в своїх задушевних поезіях і піснях, які стали справжніми мистецькими шедеврами. Помер поет 17 лютого 1970 року, похований на Байковому кладовищі.
Пошуковці.
Пісенна творчість А. Малишка
У творчому доробку поета багато пісень, створив понад сто пісень. Довгі роки війни є популярними його пісні «Хусточка червона», «Ранки солов'їні», «Стежина», «Білі каштани», «Ми підем, де трави похилі...» (до цих пісень музику написав Платон Майборода), «Цвітуть осінні, тихі небеса» (музику написав О.Білаш). До віршів поета створили музику Л.Ревуцький, С.Козак, А.Штогаренко, Ю.Мейтус. Григорій Майборода.
Вчитель. Найкращою з-поміж Малишкових пісень, а може, й найпопулярнішою є «Пісня про рушник». Цю пісню знають всі, вона звучить уже більше 50 років. Пісня перекладена тридцятьма п'ятьма мовами світу. Тож давайте запросимо нашу Євгенію Миколаївну, вчителя музика. Хай прозвучить сьогодні ця відома пісня на нашому уроці.
Звучить пісня
Вчитель. «Пісня про рушник» А.Малишка, окрилена прекрасною музикою Платона Майбороди, стала надбанням усього народу, стала справді народною піснею. Пісня стала своєрідним національним гімном всіх матерів, щирою подякою дітей за турботу, пораду, підтримку.
Пошуковці.
Історія написання «Пісні про рушник».
Вірш «Пісня про рушник» вміщений у збірці «Серце моєї матері» (1959).
Написана пісня у 1959 року до кінофільму «Літа молоді». Композитор П. Майборода написав музику до вірша поета.
Створена ця пісня на міцній народній основі. З народної творчості взято й сам рушник вишиваний.
Такий рушник, вишиту сорочку подарувала Андрієві Малишку і його мати, виряджаючи сина на навчання до Києва. Через усе своє життя проніс поет цю хвилюючу подію, що з великою емоційною силою вилилась у цій пісні.
Андрій Самойлович вірив у те, що в буремні роки війни він вижив після важкого поранення тільки завдяки вишитому рушникові, з яким мати провела його на фронт.
Вчитель. Материнській любові і відданості, материнській печалі і величі Малишко присвятив рядки багатьох віршів, поем. Образ матері в «Пісні про рушник» (1959) набуває узагальненого значення.
З глибинних джерел фольклору черпає Малишко барви для змалювання образу матері, яка проводжає свого сина у далеку дорогу.
Ліричний герой з великою теплотою згадує рідну матір, її безсонні ночі над колискою сина, її намагання прилучити дитину до всього прекрасного, людяного, її сокровенне бажання бачити свою дитину щасливою, не обійденою долею. Ненька дарує синові рушник, вишиваний як символ життєвої дороги, на якому оживає «і дитинство, й розлука, й материнська любов».
Яким настроєм пройнята пісня?
У погляді її — тривога і смуток, надія на щасливе майбутнє сина, побажання йому добра у невідомім краю. Мати журиться, розлучаючись з сином, але вірить у його світлу долю, і цю віру поет втілює в образі вишитого рушника, що символізує життєву дорогу людини і материнське благословення.
З образом рушника в ліричного героя пісні зв'язані найсвітліші спомини про рідну матір, про дитинство і рідні краї: він і крізь роки бачить «зелені луги», «росянисту доріжку», чує музику «солов'їних гаїв», «тихий шелест трав, щебетання дібров».
Поетики.
Тема: оспівування любові до матері, її щирих почуттів до своєї дитини.
Вчитель . Тема матері — одна з наскрізних у поезії А. Малишка. Усе найдорожче, найрідніше, найсвятіше у нього пов'язане з образом матері. Бо з раннього дитинства узяв він у серце образ рідної матінки, Івги Базилихи, яка навчила його добру, красі, любові до людей. її образ зливається в поезії Андрія Малишка з іншим найдорожчим образом — рідної Батьківщини. Завжди, коли поет пише про те, що найближче його серцю, він згадує матір.
У яких творах А.Малишко змальовує образ матері?
(«Вкраїно моя», «мати», «Сиділа мати, ніби груша дика», «Мамо, я хочу поговорити з вами», поема «Сини»)
Та ще багато-багато найкращих поетичних творів вміщених у збірці «Серце матері». Ця данина подяки й любові народного поета священній пам'яті Матері.
Поетики.
Ідея: уславлення шанобливого ставлення до матері-святині.
Основна думка: материнський рушник для її дитини — щастя, доля, любов.
Жанр: пісня.
Композиція.
Пісня невелика за розміром. І слів про матір, власне, сказано зовсім не багато. Але образ її — виразний, яскравий, зігрітий синівським почуттям.
«Пісня про рушник» сприймається як монолог сина, який знаходить найніжніші слова, щоб подякувати любій матусі за її турботи, вірну любов і ласку.
Твір складається з шести куплетів, з яких три — по 4 рядки, а решта — по 2. Всі вони перемежовуються. Як у пісенному жанрі, спочатку співається куплет пісні (4 рядки), а потім приспів (2 рядки), і так тричі.
Римування - перехресне
Віршований розмір - 6-стопний хорей з заміною стопи на ямб, 4 стопа допоміжна – пірихій
Які образи змальовує поет у пісні? Мати, рушник, природа - рідний край
Давайте розглянемо образи , створивши інформаційне гроно
Головним у поезії є образ найближчої і найсвятішої для кожної людини — образ матері. її серце сповнене безмежної любові до дитини, і цю рису душі поет передає економними, але надзвичайно важливими деталями:
Мати – рідна мати моя
· незрадлива ласкава усмішка, бо матір уміє і прощати, і наставляти, і жаліти;
· засмучені очі, бо рідна ненька відриває від свого серця дитину, посилає її у широкий і бентежний світ, «в дорогу далеку», на якій будуть і радість, і смуток, і печаль.
Працьовита, вона «ночей недоспала», аби вишити рушник, без якого не бачить щасливої долі своєї дитини.
Лаконічно, через виразні епітети автор змальовує її портрет: «І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші, блакитні твої».
Другий важливий образ – це образ рушника
Що символізує рушник у народознавстві, що означає це слово?
Пошуковці
Пояснення слова «рушник» за тлумачним словником.
Рушник — 1) довгастий шматок тканини (бавовняної, лляної, полотняної і т. ін.) для витирання обличчя, тіла, посуду.
Сталевий (стальний) рушник — довгий лист сталі для піднімання затонулих суден.
2. Шматок декоративної тканини з вишиваним або тканим орнаментом; традиційно використовується для оздоблення житла, в українських народних обрядах і т. ін.
Символічне значення рушника для українців.
В Україні ще з давніх часів рушник був національною святинею: він символізував злагоду, благополуччя, кохання, згоду, коли дівчина дарувала рушника коханому, урочисто перев'язувала рушником-наміткою сватів під час заручин, рідних і хресних батьків під час весілля, в час вінчання молодим його підстилають під ноги, щоб було щастя. Ним прикрашають оселю, стіл перед урочистими подіями тощо.
Рушник — оберег, з яким в українців пов'язане все — від народження до останнього шляху: на рушникові подавали найдорожчому гостеві хліб-сіль, ним перев'язували руки молодих підчас вінчання, рушниками покривали найдорожче для українця-християнина -- ікони, рушники використовувались і в процесі обряду поховання людини, і, зрештою, вирушаючи в дорогу, людина неодмінно мала з собою рушник, який був не просто шматком тканини, що прикривав, наприклад, хліб, а справжнім оберегом. Талісманом, що, на думку наших предків і оберігав, і захищав, і приносив щастя.
Прямокутна форма рушника символізувала дорогу, зокрема, життєву дорогу людини. А вишиті, здебільшого червоними і чорними нитками, візерунки означали переплетені в людському житті радісні й сумні моменти: і дитинство, й розлука, і вірна любов.
Як А. Малишко зображує образ рушника у пісні?
Поетики
Складіть асоціативний кущ до образу рушника.
Рушник –
· вишиваний на щастя , на долю;
· спогад про рідний край;
· спогад про материнську усмішку, засмучені очі;
· наче доля;
· цвіте , оживає на ньому все знайоме ;
· дитинство;
· розлука;
· материнська любов;
· віра матері в світлу долю сина.
Так А. Малишко поглиблює образ рушника, запозичений з народної творчості. Український рушник — символ любові і благословення матері. Мені здається, що і наш урок символічно проходить у нашій світлиці, де представлені роботи ваших мам, бабусь….
Світлому, радісному, хоча й пройнятому сумом розлуки звучанню пісні відповідає й сонячний, прекрасний пейзаж. Через картини природи розкриваються почуття материнської та синівської любові.
Складіть асоціативний кущ до образу рідний край. Це завдання виконають бібліографи.
Рідний край -
· росяниста доріжка,
· зелені луги,
· солов'їні гаї,
· тихий шелест трав,
· щебетання дібров, зоря,
· поле край села .
Так, усе це прикмети прекрасного сонячного ранку, бо ще до зорі рушає син у дорогу — створюють відповідний ліричний настрій, викликають у слухача спогади про його дитинство, його шляхи, його долю і, звичайно, про його матір.
З образом матері ліричний герой тісно пов'язує образ рідної землі. У його уяві постають пастельні просторові пейзажі: «росяниста доріжка», «зелені луги й солов'їні гаї», «тихий шелест трав», «щебетання дібров», які завжди супроводжуватимуть героя дорогами життя й викликатимуть світлі почуття
Визначити художні засоби пісні (для всіх груп)
Звертання: «Рідна мати моя».
Епітети: «далека дорога», «засмучені очі», «незрадлива, вірна усмішка», «тихий шелест трав».
Повтори:
«І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала».
«І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші блакитні твої».
«І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, і вірна любов».
Метафори: «цвіте... доріжка», «шелест трав», «щебетання дібров», «оживе.... і дитинство, й розлука, і вірна любов».
Порівняння: «...той рушник простелю, наче долю...».
Важливу евфонічну функцію виконує анафоричне «і» (14 рядків із 18),
Прийом градації, пісенна мелодійність, що ними підсилюється щирість синівських почуттів і велич матері-сподвижниці, якій судилося пережити розлуку з сином, довге чекання, а головне — мати вірить у синівську світлу долю, адже рушник є оберегом її.
Пошуковці.
Популярність твору, його зв'язок з народною творчістю.
«Пісня про рушник» у народі популярна, оскільки вона бентежить, хвилює кожного. І ще тому, що вона проста, задушевна, що в ній знаходимо картини й образи, знайомі з народних пісень. І рушник вишиваний, і дорога далека, і щастя-доля, і зелені луги -- усе це взято із щедрого арсеналу народної творчості, перетоплене в серці поета, збагачене його власними образами (щебетання дібров, солов'їні гаї, незрадлива усмішка) і тому привертає нашу увагу, бентежить, радує, сповнює передчуттям далеких доріг і безмежної вдячності до найдорожчої нам людини — рідної матері. Невипадково такий високохудожній твір став народною піснею.
Опрацювання ідейного змісту пісні. Бесіда за питаннями.
• Яке символічне значення приділялося рушникові в житті людей?
• Для чого мати, коли син вирушав у дорогу, давала йому рушник?
• Опишіть почуття ліричного героя твору. Про що вони свідчать?
• Що хотів бачити герой на материнському рушникові? Як про це зазначено у творі?
(«Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, и солов'їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої»)
• Чи можна вважати рушник відображенням життя людини, її світогляду, віри? Якщо так, то з чим це пов'язано? Відповідь вмотивуйте.
• Про яку далеку дорогу говорить А. Малишко у творі?
• Що саме запам'яталося ліричному герою зі свого дитинства?
• Як гармонують краса природи і почуття героя, коли він брав до рук материнський рушник?
• Прокоментуйте рядок поезії: «І на тім рушникові оживе все знайоме до болю». З чим викликаний цей біль?
• Чому рушники прикрашали різноманітними вишивками? Що вони символізували?
V. Закріплення вивченого матеріалу
1. Проведення тестового опитування «Незакінчене речення»
1. Свою матір у пісні А. Малишко називає… рідною.
2. Мати сина у далеку дорогу проводжала …..на зорі;.
3. Куди водила мати свою дитину? У поля край села.
4. Для чого мати сину дає рушник? На…… щастя, долю.
5. Яким був материнський рушник? вишитим.
6. Усмішка матері у творі названа: незрадливою і ласкавою.
7. Герой твору простеле материнський рушник, наче: долю.
8. Проводжаючи сина в дорогу, мати була: засмученою.
9. Які гаї хоче бачити герой пісні на рушнику матері? …… солов'їні.
10. Музику на слова А. Малишка «Пісня про рушник» написав:….П. Майборода.
11.Що в уяві героя оживає на материнському рушникові? …. Дитинство і розлука
12. «Пісню про рушник» А. Малишко присвятив…. своїй мамі.
Метод «Прес» розглянемо
1. Чому, на ваш погляд, саме рушник є святинею, дорогоцінністю для ліричного героя?
Творча робота
- Про що б ви написали пісню, згадуючи своє дитинство, батьківське піклування і добро?
- Проект «Ваші почуття на рушнику»
Аукціон знань
· Літературне лото « Склади прислів’я»
Рада б мати до дітей небо прихилити та зорями вкрити.
У кого мати рідненька, у того й сорочка біленька.
Мати голівку миє – пригладжує, а мачуха миє – прискубує
· Конкурс на кращого знавця прислів’їв про матір, називаємо по черзі
· Міні - твір
• Чому матуся для поета є святинею?
VІ.Підсумок уроку
Отже, у творі А. Малишка «Пісня про рушник» вдало поєдналися задушевність інтонації, загальнолюдська тема материнської любові, традиційний народнопоетичний мотив чекання сина, які автор майстерно втілив в образі рушника, цього неньчиного подарунка, своєрідного спогаду про рідну домівку, матір, отчий край із зеленими лугами та солов'їними гаями. Поет змушує кожного згадати своє дитинство, молоді літа, прощання з отчим порогом і матір'ю, відтворити і щем розлуки, і передчуття майбутніх незвіданих доріг, і материнську тривогу за долю дитини.
VII.Оголошення результатів навчальної діяльності школярів
На уроці активними, вміють висловити свою думку, проявили творчі здібності
VIII.Домашнє завдання
Написати міні-твір «Краса українського рушника», вивчити твір А. Малишка «Пісня про рушник», зробити ідейно-художній аналіз його творів «Вогник», «Стежина».